Якими були політичні й економічні наслідки Війни за незалежність США?

1. Державний устрій та особливості розвитку

Політичне згуртування Сполучених Штатів Америки збіглося із завершенням індустріального становлення країни. США жили за конституцією 1787 р., яка врівноважувала автономію штатів і сильну центральну владу. Законодавча влада належала двопалатному конгресу. Палату представників обирало населення штатів, а членів сенату обирали парламенти штатів. Обидві палати були рівноправними.

Головою виконавчої влади був президент. Він обирався на чотирирічний термін загальним голосуванням у всіх штатах і міг бути обраний удруге.

Система органів державної влади в США

Президент був главою держави, очолював уряд, здійснював верховне командування збройними силами країни. У разі обґрунтованого звинувачення в зраді, хабарництві й інших тяжких злочинах президент міг бути усунутий від влади. Це правило поширювалося також на міністрів уряду.

Третьою гілкою влади в США є суд. Паралельно із судами штатів діяла федеральна судова система, що складалася з районних та окружних судів. Конгрес надав Верховному суду право скасовувати будь-який закон, що порушував конституцію, а також видавати накази, обов’язкові для органів виконавчої влади, уключаючи президента й міністрів.

Особливістю США в першій половині XIX ст. було співіснування на території країни рабоволодіння на півдні й ринкової економіки на півночі.

У північних штатах розвивалися промисловість і фермерське сільське господарство, а в південних штатах панувала рабовласницька система. Винайдення бавовноочищувальної машини здійснило революцію у виробництві тканин і суттєво збільшило прибутки плантаторів. Вони почали розширювати площі посівів бавовни, а також збільшували кількість темношкірих рабів для роботи на плантаціях.

Американці по-різному ставились до рабовласництва у своїй країні. Так, у першій третині ХІХ ст. в урядових колах виникла суперечка щодо обмеження рабства в новоствореному штаті Міссурі. Конфлікт пощастило залагодити, ухваливши компромісне рішення: штат Міссурі було прийнято до складу США як рабовласницький, а штат Мен — як вільний. Усі території, розташовані на північ від Міссурі, проголосили вільними від рабства. «Міссурійський компроміс» (1820) дав змогу зберегти єдність Сполучених Штатів, але проблема різного ставлення американців до рабства нікуди не зникла.

Час від часу в країні спалахували повстання темношкірих рабів, найві-домішим і найкривавішим з яких було повстання рабів під проводом Ната Тернера в штаті Вірджинія в 1831 р. Загинули десятки як повстанців, так і білих американців. Зрештою війська й місцеве ополчення впродовж двох днів придушили повстання, а Н. Тернера і два десятки його соратників стратили.

Зіткнення в Канзасі між противниками і прихильниками рабства. Ілюстрація з журналу

Аболіціонізм (від латин. abolitio — скасування) — суспільний рух у США за скасування рабства.

На півночі США поширився суспільний рух за скасування рабства — аболіціонізм. Аболіціоністи створили «підземну залізницю» — мережу схо-

ванок і притулків для рабів-утікачів, яка постійно розширювалася. До початку 1860-х років «підземна залізниця» допомогла звільнити десятки тисяч рабів.

У середині XIX ст. боротьба проти рабства активізувалася; виникла Республіканська партія, яка об’єднала промисловців і фермерів — противників рабства. Північ і південь США були ніби двома різними світами в межах однієї держави. Історично вони відрізнялися за соціальним складом населення: на півночі оселялися здебільшого бідняки, які прибували до США в пошуках кращої долі й займалися в колоніях полюванням, рибальством, дрібною торгівлею (наприклад, скуповували в індіанців хутро), а також контрабандою. Виникли дрібні фабрики, майстерні, суднобудівель-ні верфі.

Натомість південь вважали «землею джентльменів»: сюди переселялися нащадки знатних родів, які з різних причин залишали Європу. Ці люди з певною зверхністю ставилися до «простолюдинів» із півночі. Інтелектуальна еліта, бібліотеки, наукові лабораторії, література, філософія — це також переважно південь.

Між рабовласницькими південними й промисловими північними штатами дедалі виразніше проявлялися взаємна нетерпимість і відчуженість. Конфлікт між ними був справою часу.

Збільшення території США в ХІХ ст.

2. Територіальне зростання. «Доктрина Монро»

Скориставшись тим, що наприкінці XVIII ст. Європу охопили затяжні війни, які надовго відволікли увагу провідних європейських держав, США

(де — за допомогою зброї, а де — завдяки грошам) стрімко розширили свою територію. Зокрема, завдяки придбанню у Франції Луїзіани на захід від р. Міссісіпі територія США збільшилась удвічі. Американці змусили Іспанію поступитися Флоридою; приєднали великий за територією Орегон. Також США купили в Росії Аляску, а Мексику змусили передати Нову Мексику, Північну Каліфорнію і Техас.

Президент Дж. Монро для того, щоб закрити Американський континент для європейської колонізації, ще в 1823 р. проголосив доктрину, згодом названу на його честь.

Як Ви вважаєте, для кого був вигідніший принцип обопільного невтручання США та країн Європи у внутрішні справи одне одного?

«Громадяни Сполучених Штатів мають дружні почуття до своїх побратимів по той бік Атлантичного океану, до їхньої свободи й щастя. Ми ніколи не брали участі у війнах європейських держав, що стосуються них самих, і це відповідає нашій політиці. ...Тому в інтересах збереження щирих і дружніх відносин, що існують між Сполученими Штатами й цими державами, ми зобов’язані оголосити, що розглядатимемо їхню спробу поширити свою систему на будь-яку частину цієї півкулі як таку, що становить загрозу для нашого світу й безпеки. Ми не втручалися і не втручатимемось у справи вже існуючих колоній або залежних територій будь-якої європейської держави. Що стосується урядів країн, які проголосили й зберігають свою незалежність, і тих, чию незалежність. ми визнали, ми не можемо розглядати будь-яке втручання європейської держави з метою пригнічення цих країн або встановлення будь-якого контролю над ними інакше як недружній прояв щодо Сполучених Штатів».

З послання президента Джеймса Монро до Конгресу США 2 грудня 1823р. (

http://millercenter.org/president/monroe/speeches/speech3604

)

Зміцнення військово-морської могутності США стало важливим чинником реалізації «доктрини Монро», а її застосування на багато років наперед — головним важелем американської зовнішньої політики.

Розгляньте карикатуру, на якій зображено Англію та Німеччину, котрі на початку ХХ ст. влаштували морську блокаду Венесуели, але наразилися на рішучість США і змушені були відступити. Що, на Вашу думку, символізує паркан із написом «Доктрина Монро»?

3. Громадянська війна (1861-1865)

Приводом до конфлікту між північними й південними штатами, що переросла у громадянську війну, стало обрання в 1860 р. президентом США Авраама Лінкольна, одного з керівників Республіканської партії та прибічника скасування рабства.

Авраам Лінкольн (1809-1865) — президент США (1861-1865). З дитинства працював на фермі батька. Самостійно навчився читати й писати. Перш ніж стати успішним адвокатом, працював на різних роботах. Активно займався політикою. Виступав проти рабства. Був обраний президентом США у важкий для країни час. Перший в історії країни президент-республіка-нець. У 1862 р. оголосив про звільнення рабів. Був обраний президентом на другий термін. Убитий у 1865 р.

Плантатори південних штатів на своєму з’їзді прийняли рішення про вихід зі складу США й розпочали підготовку до війни. Уже наступного року 11 рабовласницьких штатів оголосили про створення окремої держави —Конфедеративних Штатів Америки (Конфедерації) зі столицею в місті Річмонді.

Також вони ухвалили конституцію й обрали своїм президентом Джефферсона Девіса.

Бойові дії між південними штатами (Півднем) і північними (Північчю) розпочалися 12 квітня 1861 р. з обстрілу конфедератами форту Самтер. У відповідь А. Лінкольн оголосив південні штати в стані заколоту, а також запровадив морську блокаду їхнього узбережжя. Розпочалася Громадянська війна.

Громадянська війна — військова боротьба між громадянами однієї країни або, рідше, між двома країнами, утвореними на уламках раніше єдиної держави.

Це була незвична й небачена раніше війна, суперечки про причини, перебіг і наслідки якої тривають серед американців донині. Однак загальновизнано, що на той момент склалася ситуація, яку вже неможливо було розв’язати мирним шляхом. Метою цієї незвичної війни було не підкорення чи захоплення території та трофеїв. Це була боротьба за право жити так, як кожна сторона вважала правильним; війна цінностей.

Війна мала два етапи. На першому етапі (квітень 1861 р. — квітень 1863 р.) головним для себе завданням жителі півночі вважали відновлення союзу всіх штатів і недопущення поширення рабства на нові штати. Після кількох військових невдач уряд А. Лінкольна оголосив набір добровольців, зокрема й із числа афроамериканців. Багато рабів тікало з півдня і вступало

до лав армії північних штатів. Невдовзі було введено військову повинність. Загалом за роки війни до армії Півночі вступили понад 2 млн осіб, а до армії Конфедерації — удвічі менше.

Велике значення для успіху Півночі мав ухвалений у 1862 р. закон про гомстеди (земельні наділи). Згідно з ним, кожен громадянин США, котрий досяг 21 року й не воював проти Півночі, міг отримати земельний наділ до 65 га, сплативши митний збір. Після п’яти років проживання ділянка та забудови на ній ставали приватною власністю. Того ж року було підписано урядову заяву про звільнення рабів. Натхненні цією подією, десятки тисяч колишніх рабів записувалися добровольцями в армію Півночі.

Наступного року указом А. Лінкольна в повсталих штатах було скасовано рабство. Багато білих американців вітали скасування рабства, але не бракувало й расистів, які чинили спротив зрівнянню в правах афроамериканців і білих американців.

Проаналізуйте діаграму. Оцініть потенціал і шанси на перемогу у сторін, зважаючи на їхній людський та економічний потенціал.

Перегляньте фрагменти з кінофільму «Лінкольн» (США, 2013). У сюжеті герої фільму неодноразово промовляють слова «рівність» і «гідність». Яке місце належало питанням досягнення рівності й утвердження гідності людини в період Громадянської війни?

На другому етапі війни (травень 1863 р. — квітень 1865 р.) військова ініціатива перейшла до Півночі. У 1864 р. війська під командуванням Вільяма Шермана зайшли в тил армій Півдня, а навесні наступного року в наступ

перейшли війська головнокомандувача армії Півночі генерала Улісса Гран-та. Удвічі поступаючись їм чисельністю, війська Конфедерації під командуванням генерала Роберта Лі на початку квітня залишили м. Річмонд. За тиждень залишки армії південних штатів здалися У. Гранту.

Проаналізуйте дані таблиці. Дайте загальну оцінку людських втрат американського народу в Громадянській війні. Якою, на Вашу думку, була ціна, що її заплатили американці за свій вибір?

Сторони, які воювали	Населення в 1861 р., млн	Мобілізовано, млн	Убито й померло від ран, тис.	Поранено, тис.
Сполучені Штати Америки (Північ)	22,3	2,8	360	275
Конфедеративні Штати Америки (Південь)	9,1	1,0	258	со
Разом	31,4	3,8	618	412

Капітуляція армії Конфедерації тривала до кінця травня 1865 р. Після арешту Дж. Девіса та членів його уряду Конфедерація припинила своє існування. Найкривавіша в історії США війна закінчилася.

Історичні наслідки перемоги Півночі

Забезпечила територіальну єдність країни.

Сприяла демократичному вирішенню земельного питання на заході країни.

Відкрила шлях до створення єдиного національного ринку.

Привела до скасування рабства у південних штатах.

Розширила демократичні права і свободи американців.

На більшій частині США переміг фермерський шлях розвитку сільського господарства.

Війна не розв’язала всіх проблем. Деякі з них були розв’язані в процесі відбудови Півдня, інші, зокрема й надання афроамериканцям рівних прав із білими, залишалися невирішеними впродовж століття.

4. Реконструкція Півдня (1865-1877)

Після завершення війни переможений Південь лежав у руїнах. Причому йдеться не тільки про зруйновані будівлі, дороги, знищене майно, а й про крах усталеного способу життя, заснованого на рабстві.

Федеральний уряд ухвалив політику надання орних земель колишнім рабам. На останніх етапах війни їх звільняли від рабства в міру просування федеральних військ територіями, які раніше контролювала Конфедерація. За наказом В. Шермана колишні раби мали отримати по 40 акрів землі й мула. Проте Ендрю Джонсон, який став президентом після вбивства А. Лінкольна, невдовзі скасував розпорядження В. Шермана й повернув землю, якою встигли наділити звільнених з рабства, її попереднім власникам.

Уряд опікувався афроамериканцями південних штатів через «Бюро Фрідмена», яке допомагало колишнім рабам у судових справах, в укладанні трудових договорів з приватними землевласниками, у пошуках рідних, а також харчовими продуктами, житлом, створенням шкіл.

Президент А. Лінкольн почав реконструкцію (відновлення) південних штатів ще до закінчення війни. Бажаючи створити на півдні країни сильну Республіканську партію, а також аби підсолодити гіркоту поразки для населення Півдня, він випустив наприкінці 1863 р. відозву про амністію та реконструкцію для тих областей Конфедерації, у яких перебували війська Союзу. Також амністію було обіцяно конфедератам, які перейдуть на сторону Півночі.

Мета реконструкції — проведення в південних штатах демократичних перетворень та обмеження влади колишніх рабовласників. Усю повноту влади тимчасово передали федеральним військам. Однак за десять років демократи поступово повернулися до влади у всіх без винятку південних штатах.

Там знову було ухвалено расистські закони, виникали расистські організації на кшталт Ку-клукс-клану.

Загалом реконструкція мала важливе значення для США: було створено умови для розвитку на півдні країни ринкових відносин, завершився процес формування єдиного національного ринку, хоч і болісно, та все ж відбувалося згуртування розділеного напередодні й у ході Громадянської війни суспільства в єдину політичну американську націю.

Розгляньте політичну карикатуру, яка саркастично представляє колишніх рабовласників, котрі стверджували, що кінець рабства — це звільнення білих рабовласників від виконання тяжкого обов’язку «догляду» за своїми рабами. Що, на Вашу думку, хотів сказати цим малюнком автор?

Політична карикатура з американської газети. Плантатор промовляє до колишнього раба: «Раніше ми піклувалися про вас, а тепер ви мусите працювати!» 1865р.

1861-1865 рр. — Громадянська війна. 1865-1877 рр. — реконструкція Півдня.

1. Порівняйте державний устрій США (див. схему на с. 93) з тогочасним державним устроєм Великої Британії, Франції, Німеччини чи Росії (на вибір). Наскільки, на Ваш погляд, устрій США був більш (чи менш) демократичним порівняно з іншими державами?

2. У чому полягали відмінності й особливості порядків у південних і північних штатах у першій половині XIX ст.? Якою, на Вашу думку, була причина цих особливостей і відмінностей?

3. Хто такі аболіціоністи й чого вони домагалися?

4. Використовуючи історичну карту (с. 95), охарактеризуйте перебіг процесу територіального розширення США в першій половині XIX ст.

5. Пригадайте, що таке «доктрина Монро». Коли, за яких обставин та з якою метою її було проголошено?

6. Назвіть причини, основні події та результат Громадянської війни в США.

7. Наскільки вагомим був внесок афроамериканців у перемогу США над Конфедерацією? Як позначилося скасування рабства на ході й результатах війни?

8. Охарактеризуйте здобутки й прорахунки в здійсненні реконструкції Півдня.

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія за 9 клас Полянський 2022